Історія одного плагіату

  Українська наука - це не зовсім наука у загальнолюдському сенсі. Це уламок радянської науки, яка спиралася не на істину, а на авторитет і зв'язки. Радянських академіків, як і генсеків, виносили із своїх кабінетів тільки вперед ногами. Наукою могло стати будь-що, що потрібно державі, наприклад електрозварювання, чи різноматнітне юридично-гуманітарно-філософське наукоподібне сміття. Але що не вписувалося в державну ідеологію, як от генетика, наукою не вважалося. Найбільшу кількість статей в історії науки опублікували саме такі радянські науковці.  У молоді роки я працював під керівництвом одного директора інстистуту Національної академії наук. Я ніколи не бачив, щоб він проводив якісь дослідження. Зате він постійно публікувався у журналі (у якому, звісно ж, був головним редактором) - причому завжди, як перший автор. У нього не було ніякого уявлення, як працює наука за межами його інституту. Нема нічого поганого, коли людина у віці дає лише загальне керівництво, а молодь робить...

Багато коментарів надійшло від наукової спільноти після первинної публікації статті "Про культуру і безкультур'я" на сайті Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях. Більшість - позитивні, але деякі критичні і піднімали важливі питання. Ці питання, які виникли через брак інформації, я згрупував у дві теми і зараз спробую на них відповісти. Коментар 1. Чому б автору не опублікувати власну наукову статтю за цими ж матеріалами? Не зрозуміло, що він ще хоче, адже університет повідомив, що стаття вже відкликана. Відповідь. Університет вдається до маніпуляцій. По-перше результати роботи комісії, яка викрила Данилюка на плагаті, стали неприємною несподіванкою для самого університету. Я знаю, що була вказівка згори все похеньку згорнути. Комісія не повинна була знайти факту плагату, після чого всі сліди мали бути акуратно заметені. Але несподівано голова комісії Колежук виявився чесною людиною і випадок отримав ретельне розслідування. Після цього шоку, університет ще довг...

    (передрук із сайту  https://false-science.ucoz.ua/ , де ця стаття була вперше надрукована 27.11.2022) Крадіжка дипломної роботи – новий злет національної плагіаристичної думки. Студенти часто плагіатять роботи викладачів, але чи може плагіат працювати в іншому напрямку – так, щоб викладач украв у студента? Виявляється, для наших плагіаторів нема нічого неможливого. Тож познайомимося з черговим вітчизняним ноу-хау. У ролі викладачів-викрадачів – декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор психологічних наук Данилюк Іван Васильович і двоє його підопічних – завідувачка кафедри експериментальної психології Козицька Інна Валеріївна та аспірант Шиковець Сергій Олександрович: Суть справи. У жовтні 2017 року я захистив дипломну роботу під назвою “Структура культурного синдрому  «індивідуалізм-колективізм» в Україні” . Головою екзаменаційної комісії був Іван Данилюк – знаний вітчизняний етнопсихолог. На жаль, під час зах...