Чому я спалив диплом КНУ
Українська наука - це не зовсім наука у загальнолюдському сенсі. Це уламок радянської науки, яка спиралася не на істину, а на авторитет і зв'язки. Радянських академіків, як і генсеків, виносили із своїх кабінетів тільки вперед ногами. Наукою могло стати будь-що, що потрібно державі, наприклад електрозварювання, чи різноматнітне юридично-гуманітарно-філософське наукоподібне сміття. Але що не вписувалося в державну ідеологію, як от генетика, наукою не вважалося. Найбільшу кількість статей в історії науки опублікували саме такі радянські науковці.
У молоді роки я працював під керівництвом одного директора інстистуту Національної академії наук. Я ніколи не бачив, щоб він проводив якісь дослідження. Зате він постійно публікувався у журналі (у якому, звісно ж, був головним редактором) - причому завжди, як перший автор. У нього не було ніякого уявлення, як працює наука за межами його інституту. Нема нічого поганого, коли людина у віці дає лише загальне керівництво, а молодь робить всю марудну роботу. Але у такому випадку першим автором має бути безпосередінй виконавець, а керівник - лише у кінці списку. У іншому іституті Національної академії наук, де я працював пізніше, заввідділом завжди ставила своє ім'я в кінець списку авторів. У неї був величезний досвід закордонної роботи у провідних наукових установах. Як і всі наукові космополіти (а наука може бути лише космпополітичною, національна наука - це фікція і безплідна химера), вона добре засвоїла неписані правила наукової етики.
КНУ - це засилля совковості. Данилюк - типовий совковий, забронзовілий керівник. Він сам нічого не робить, але завжди перший у списку авторів, як вічний студент. А тепер виявляється, що він ще й крадій. Хапає все, що погано лежить, і приписує собі, як власну наукову працю. Після моєї промови на захисті, Данилюк спитав: Як це ви зробили таку роботу без мене? У його очах було щире здивування. У таких суспільствах, як українське, сфери впливу поділені між впливовими "смотрящими". Наука - не виключення. У тих галузях вітчизняної науки, у яких зберігається радянський авторитаризм (в основному, серед неприродничих дисциплін, які не мають і ніколи не мали зв'язків із закордонням) теж є свої "смотрящіє". Данилюк - "смотрящий" за етнічною психологією в Україні. Жодна дисертація з цієї дисципліни не захищається без його суворого батьківського нагляду. Він - перший в усіх наглядових радах, редакторських колегіях, круглих столах. Перший в списку авторів. Не запитати його дозволу на проведення дослідження у цій галузі - це особиста образа. Яку він, як виявилося пізніше, не пробачає. В кінці мого захисту він пробурмотів кілька разів собі під носа: хороша робота, це треба публікувати, треба публікувати. Тоді я не надав його словам особливого значення. Я жорстоко прорахувався. Він взяв мою роботу, як свою власну, не питаючи мого дозволу, і опублікував її під своїм іменем.
З того часу, як я дізнався про цю крадіжку, мене переслідують напади блювоти. Не було жодного дня, щоб я не думав про цей жах. Не було жодного дня, щоб я не страждав і не згадував про цю наївну здивовану пику: Як це ви зробили таку роботу без мене? Мені гидко тримати диплом, отриманий із рук крадіїв, совків і "смотрящих". КНУ може відкликати той диплом, якщо хоче. Я ніколи в житті не буду його використовувати. Я ніколи нікому не преставлявся і не буду представлятися "психологом". Але моя праця - це моя праця. Вони не мають права забирати у мене мою багаторічну працю.
У своїх перших зверненнях до КНУ у квітні 2022 року я просив відкликати статтю Данилюка і притягнути усю ту кагалу (Данилюк, Шиковець, Козицька) до відповідальності. Межі притягнення мав би визначити КНУ, це його право. Пройшло два з половиною роки. Стаття не відкликана. Ніхто до відповідальності не притягнений. Данилюк продовжує жирувати на посаді декана. Шиковець вже захистив дисертацію у тому ж КНУ і пішов на підвищення. КНУ і ректор Бугров перейшли до відвертих знущань. У останньому листі, який я від них отримав, вони заявили, що призупинили розгляд усіх моїх звернень. До цього треба додати спроби підкупу судді, яка розглядає справу про захист авторського права (розгладає - це сильно сказано, бо за два роки не було проведено жодного засідання - про що я маю намір сказати додатково у публікаціях про судовий процес).
Тож тепер мої вимоги змінилися. Ці люди просто не розуміють мову закону і закони людської етики. Найближчим часом я оголошу попереджувальне семиденне голодування. Якщо воно не дасть ніякого результату, буде 30-денне попереджувальне голодування. Якщо і воно завершиться нічим, я здійсню самоспалення під червоними стінами КНУ.
Мої вимоги тепер наступні:
До КНУ і МОН:
- Звільнити Данилюка, Шиковця і Козицької з КНУ - за злісний, свідомий плагіат;
- Звільнити Бугрова з посади ректора - за садистське, цинічне знущання наді мною, як чесним науковцем і людиною, за покривання плагіаторів, за умисне знищення архівної копії моєї дипломної роботи;
- Створити незалежну комісію для порівняння ВСІХ дипломних робіт, які були захищені на факультеті психології і в Інстистуті післядипломної освіти КНУ під час періоду керівництва Данилюка, з УСІМА публікаціями Данилюка за той же період;
До МОН:
- Створити відкриту електронну базу даних з повними текстами всіх бакалаврських і магістерських робіт захищених у всіх вищих навчальних закладах України;
- Виключити журнал під головуванням Луньова, зі списку журналів, де можна публікувати статті для захисту дисертацій - за те, що цей журнал не практикує сліпе рецензування і навіть вичитку головним редактором тієї антинаукової мачяні, яку публікує; за злісне ухилення від відкликання опублікованого плагіату;
До правоохоронних органів:
- Відкрити кримінальну справу проти Данилюка, Шиковця, Козицької, Луньова і Бугрова - за доведення до самогубства;
- Відкрити кримінальну справу проти Данилюка, Шиковця, Козицької - за освоєння буджетних коштів виділенних на проведення дослідження, яке вони ніколи не проводили.
Про дату початку першого попереджувального голодування буде оголошено додатково (як тільки я викладу всі матерали на цей сайт двома мовами, включаючи судові справи, що займе певний час).
Звертаю увагу Данилюка і Бугрова: будь-яка спроба дискредитувати мене, як особистість і чесну людину, поява замовних публікацій проти мене, спроби підтасувати результати мого дослідження на користь плагіаторів - призведе до негайного початку 30-денного голодування, а можливо і до пропуску 30-денного голодування і переходу до негайного самоспалення.
