Передмова



Це історія про те, як я намагаюся здобути право опублікувати результати власних багаторічних наукових досліджень. Мої результати… вкрали і опублікували інші люди. Впливові. Ситуація неприємна, але в цивілізоваому суспільстві не безнадійна: винні швидко здобувають покарання і отримують клеймо крадіїв на всю свою наукову кар’єру, справедливість торжествує, результат роботи повертається до автора. У нас це зовсім не працює або працює по-іншому.  Що з цього всього вийшло і виходить можна почитати на цьому сайті.


Countdown Message

Сьогодні - це день, відколи я не можу опублікувати результати власної багаторічної праці.

*

Моє дослідження: дивитися тут, завантажити тут, на Researchgate тут

Плагіат з мого дослідження: дивитися тут; завантажити тут; побачити на архівованому сайті журналу тут

Почніть читання з Про культуру і безкультур'я (всі подробиці подані в цій статті).


Про мене

Зв'язатися зі мною можна через Контактну Форму на сайті або електронною поштою lbtempmail (at) yahoo (dot) com


*

Публікації на інших сайтах за цією темою: 

Про культуру і безкультур’я, ч.1 на сайті Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях

Про культуру і безкультур’я, ч.2 на сайті Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях

Як фабрики наукових публікацій вирощують псевдоекспертів на сайті hubz.ua

Популярні дописи з цього блогу

Про культуру і безкультур'я

Зображення
    (передрук із сайту  https://false-science.ucoz.ua/ , де ця стаття була вперше надрукована 27.11.2022) Крадіжка дипломної роботи – новий злет національної плагіаристичної думки. Студенти часто плагіатять роботи викладачів, але чи може плагіат працювати в іншому напрямку – так, щоб викладач украв у студента? Виявляється, для наших плагіаторів нема нічого неможливого. Тож познайомимося з черговим вітчизняним ноу-хау. У ролі викладачів-викрадачів – декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор психологічних наук Данилюк Іван Васильович і двоє його підопічних – завідувачка кафедри експериментальної психології Козицька Інна Валеріївна та аспірант Шиковець Сергій Олександрович: Суть справи. У жовтні 2017 року я захистив дипломну роботу під назвою “Структура культурного синдрому  «індивідуалізм-колективізм» в Україні” . Головою екзаменаційної комісії був Іван Данилюк – знаний вітчизняний етнопсихолог. На жаль, під час зах...
Докладніше

Чому я спалив диплом КНУ

Зображення
  Українська наука - це не зовсім наука у загальнолюдському сенсі. Це уламок радянської науки, яка спиралася не на істину, а на авторитет і зв'язки. Радянських академіків, як і генсеків, виносили із своїх кабінетів тільки вперед ногами. Наукою могло стати будь-що, що потрібно державі, наприклад електрозварювання, чи різноматнітне юридично-гуманітарно-філософське наукоподібне сміття. Але що не вписувалося в державну ідеологію, як от генетика, наукою не вважалося. Найбільшу кількість статей в історії науки опублікували саме такі радянські науковці.  У молоді роки я працював під керівництвом одного директора інстистуту Національної академії наук. Я ніколи не бачив, щоб він проводив якісь дослідження. Зате він постійно публікувався у журналі (у якому, звісно ж, був головним редактором) - причому завжди, як перший автор. У нього не було ніякого уявлення, як працює наука за межами його інституту. Нема нічого поганого, коли людина у віці дає лише загальне керівництво, а молодь робить...
Докладніше