Українська наука - це не зовсім наука у загальнолюдському сенсі. Це уламок радянської науки, яка спиралася не на істину, а на авторитет і зв'язки. Радянських академіків, як і генсеків, виносили із своїх кабінетів тільки вперед ногами. Наукою могло стати будь-що, що потрібно державі, наприклад електрозварювання, чи різноматнітне юридично-гуманітарно-філософське наукоподібне сміття. Але що не вписувалося в державну ідеологію, як от генетика, наукою не вважалося. Найбільшу кількість статей в історії науки опублікували саме такі радянські науковці. У молоді роки я працював під керівництвом одного директора інстистуту Національної академії наук. Я ніколи не бачив, щоб він проводив якісь дослідження. Зате він постійно публікувався у журналі (у якому, звісно ж, був головним редактором) - причому завжди, як перший автор. У нього не було ніякого уявлення, як працює наука за межами його інституту. Нема нічого поганого, коли людина у віці дає лише загальне керівництво, а молодь робить...